Сайт бібліотеки-філіалу с. Сутківці Ярмолинецької ЦБС Хмельницької області

Історія Сутковець

Історія села Сутківці

Sutkivci_by_Napoleon_Orda

Наполеон Орда. Сутківці

За переказами, назва села Сутківці походить від місцевого діалекту “Сутки”, що означає вузьку стежину, прохід, коридор між пагорбами. Саме ж село виникло у вузькій улоговині серед вапнякових скель на березі річки Ушиці, що дало змогу населенню ще за давніх часів перетворити його у неприступну фортецю.  Назва села не змінювалась з часу його заснування.

Сутківці мають давню історію. Вперше воно згадується в історичних документах ХІV ст.

З архівних джерел відомо, що коли Поділля було передане Вітовтом королю Ягайлу, який почав роздавати подільські землі своїм наближеним, 1407 року Сутківці як околичні землі Ярмолинець отримав у володіння Ходько Кроате. Онуки Ходька – Дахно і Федір поділили між собою його володіння, перший отримав Ярмолинці, тоді вже містечко, й почав називати себе Ярмолинським, а Федір – Сутківці й почав йменуватися Сутківським або Сутковецьким. Сутківецькі володіли селом до кінця XVI століття.

Сутківці, як посаг, дісталися вінницькому, теребовлянському, рогатинському старості Олександру Балабану. Олександр Балабан, як і весь цвіт подільської та руської шляхти попав після битви під Цецорою (Могильовом-Подільським) в татарський полон. З полону він був викуплений через три роки за 10 000 злотих та в 1623 вибудував в Сутківцях обороний замок (досі збереглися його руїни).

Сутківці також відомі своєю церквою-фортецею, зведеною з сірого каменю, з гостроконечними баштами, амбразурами та бійницями.

Наприкінці XVII століття Сутківці стають власністю роду Грабянків. У Тадея Грабянки в Сутківцях гостював Джузеппе Бальзамо (граф Каліостро). На прохання Грабянки він розробив для майбутніх українських масонських лож ритуал «Непереможного Скіфського сонця».

Грамотою Станіслава Понятовського Сутківці отримали статус містечка.

За переписом 1897 року, в периферії мешкало 1896 осіб, з них 957 чоловіків і 939 жінок. Головним заняттям було землеробство, а також заробітки на цукрових заводах, які знаходились поблизу Сутковець.

На території села знайдені знаряддя доби міді. Тут збереглися церква, руїни фортеці і палацу, які датуються ХІV-ХV ст.

В минулому землі Сутковець належали пані Залецькій, орендатором земель був пан Шільман. На річці Ушиці знаходилося 5 водяних млинів, які так само належали панові. Усе населення працювало на пана і нещадно експлуатувалося.

У 1892 році у Сутківцях було збудовано церквопарафіяльну школу, в якій навчалося періодично 10,12 або 15 учнів. з 1907 року в селі був один учитель, до цього часу навчання у школі здійснював церковний дяк.

1905 року відбулося заворушення селян, які вимагали підвищення заробітної плати і покращення матеріальних  умов.

У 1915 р. в селі знову відбулось заворушення проти дій пана Ослінського, який знущався з селян, катував їх. Тому селяни вдерлися до маєтку та побили пана до крові. Як наслідок, поліцією було заарештовано 25 осіб, а саме слідство велося до 1917 року.

В роки громадянської війни село Сутківці переходило у підпорядкування різних формувань (Петлюри, Махна, білополяків, білогвардійців, австрійців та інших). В роки Великої Жовтневої революції населення брало активну участь у боротьбіз численними ворогами. 21 листопада 1920 року в Сутківці ввійшли загони Червоної  Армії.

У 1922 році було створено комнезам на чолі з П. Д. Мазуром, що займався вилученням у заможників хліба, об’єднанням бідноти та піднесенням рівня сільського господарства. На той час найбагатшими на селі були Прокіп Драган, Федір Маціпонда, Тодох Мисько та ін.

Першу комсомольську організацію у селі було створено 1927 року, її очолив Сивак Дмитро Степанович. Одними із перших членів організації були Андрій Мазур та Федір Малярчук. Цього ж року в селі було створено лікнеп. Вже в 1936-1937 рр. неписьменність практично вдалося ліквідувати. У цьому, певною мірою, була заслуга вчительки Холозінської.

У 1927-1928 рр. був здійснений перехід до обов’язкового початкового навчання, а в 1930-1934 рр. почало функціонувати нове приміщення школи. Згодом, у 1934 р. початкову школу було перетворено у неповну середню. Загалом у селі працювали 2 школи – початкова і семирічка. 1940 року тут навачлось майже 300 учнів, працювало 16 вчителів.

У 1932 році було створено перший колгосп, який очолив Михайло Федорович Музика. Основу колгоспу складало 12 господарсв (80 га землі).

У 1930-1932 рр. в селі відкрито хату-читальню. Розпочав діяльність діяльність клуб, під який було переобладнано панський будинок. При клубі й діяла бібліотека, книжковий фонд якої становив майже 2 тис. книг. Діяли співочий та драматичний гуртки.

У 1934 році в селі відкрився медичний пункт, а також дитячі ясла на 25 ліжок.

Загалом до війни на території села діяло три колгоспи – “Комінтерн”, імені Жданова, “Друга пя’тирічка”. У 1940 р. на колгоспних ланах працювало 3 трактори, 2 комбайни, 2 автомобілі, 10 сівалок.

5-6 липня 1941 року німецькі загарбники окупували населений пункт, перетворивши його в руїни. За час окупації села фашисти знищили колгоспні будівлі, вивезли худобу. До Німеччини на каторжні роботи було забрано 428 осіб. Загалом на фронтах війни загинуло 274 односельчан.

Матеріали про загиблих воїнів-односельчан зібрано у краєзнавчо-пошуковому музеї, що знаходиться в Сутковецькій ЗОШ І-ІІІ ст.
https://www.youtube.com/watch?v=xvhmWZk_19Q&feature=youtu.be

27 березня 1944 року Радянська Армія визволила село від окупантів. Оскільки війна ще не закінчилася, населення Сутковець надавало допомогу фронту, було зібрано 83  крб. для танкової колони “Радянське Поділля”.

Після війни село Сутківці стало господарським центром колгоспу ім. Жданова, до якого ввійшло три населених пункти – с. Лисівка, с. Сутківці та частина Ярмолинець. Головним напрямком діяльності господарства стала відгодівля свиней.

З 1959 року в колгоспі запроваджено грошову оплату праці – на вироблений карбованець видавалося по 1-1,5 кг зерна.

На той час у селі діяли дві школи: восьмирічка, в якій навчались 268 учнів та початкова школа – 56 учнів. Тут працювало 24 вчителі, з них 9 – з вищою освітою.

В селі діяв клуб на 150 місць, при якому функціонувала стаціонарна кіноустановка, працювали гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр. У 1967 р. почав функціонувати новий Будинок культури, при якому працювала й бібліотека. У 1968 р. відкрився новий медичний пункт, у 1970 – контора сільської ради, а в 1974 – середня школа.

З 1990 року колгосп ім. Жданова перейменовано у господарство ім. Гагаріна. Сьогодні – СТОВ “Берегиня”.

Використані матеріали:

  1. Слободянюк П. Я. Місцеве самоврядування Хмельниччини: нариси історії місцевих громад Ярмолинецького району / П. Я. Слободянюк, Ю. А. Хоптяр. – Хмельницький: Поділля, 2004. – 507 с.
  2. Сутківці : матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96
  3. Сутківці й філософський камінь: мандри Україною [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tutbuv.com/?p=1929

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Хмаринка позначок

%d блогерам подобається це: