“Хто володіє інформацією – той володіє світом”. Це відоме висловлювання належить англійському банкіру, бізнесмену і фінансисту Натану Ротшильду, а сказане воно було більше двох століть тому. Популярність і успіх Ротшильдів «закарбували» ці слова в свідомості мільйонів представників абсолютно різноманітних професій.
Сьогодні мова йтиме про тих людей в селі, які не тільки найбільше володіють інформацією, а й відповідно до своїх професійних обов’язків передають цю інформацію людям.
Ітак, першими з “Найобізнаніших”в селі можна назвати працівників сільської ради. Саме до сільської ради жителі звертаються для вирішення питань, які стосуються усіх сфер повсякденного життя, адже саме тут найбільше знають про законотворчі процеси у державі.
Найобізнанішими в селі є й наші працівники відділення зв’язку (пошти). Саме наші листоноші надають людям у найвіддаленіші куточки села послуги з листування, передплати і доставки періодичних видань та багатьох видів товарів, які надсилаються поштою, грошові перекази, пенсійні виплати. На пошті можна дізнатися про новини у селі і в світі.
Мають повне право називатись найобізнанішими й працівники культурної сфери села. Сьогодні сучасна бібліотека – це інформаційний центр, де кожний житель може абсолютно безкоштовно отримати відповідь на питання, що хвилюють. А стараннями працівників будинку культури проводяться різноманітні заходи, приурочені знаменним календарним датам: Свято села, Новий рік, День жінок…
Сьогодні хочеться згадати про ветеранів-працівників закладів культури села – Смучок Ганну Миколаївну та Хвостач Лідію Павлівну, які все своє життя віддали роботі з молоддю, читачами, організовували дозвілля односельчан. В свій час про Сутківці слава “гриміла” навіть за кордоном, і честь приймати іноземні делегації належала саме працівникам культури.
Наймилішими у селі по праву можемо назвати людей, які працюють, вкладаючи душу в наймолодших жителів. Адже у дошкільному закладі будь-хто працювати не зможе. Це мають бути люди зі щирим серцем, відкритою душею, добрі та чуйні. І це працівники Сутковецького дитячого садочку “Ромашка”.
Заклад дошкільної освіти «Ромашка», як і Сутковецьку ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Романа Лабаня відвідують діти з кількох сіл: Сутківці, Боднарівка, Лисівка, Баранівка, Круті Броди. Загалом у 2020 році тут виховуються двадцять троє дітей.
Директор садочку, висококваліфікований спеціаліст Королівська Світлана Володимирівна постійно дбає про благоустрій та матеріальне забезпечення закладу, є хорошим керівником для свого колективу. Всю свою душу та професійні здібності у діток вкладає вихователька Гнатовська Оксана Дмитрівна. Разом із нею дітки і співають, і танцюють, і вчаться та розвиваються на заняттях. А помічник вихователя Королівська Майя Іванівна у всьому допоможе вихователю, та й для діток вона як друга мама: і приголубить, і заспокоїть, і порядку навчить. Смачно наготує дітям кухар Приймак Інна Анатоліївна, а відремонтує усі зіпсовані меблі, іграшки робітник по обслуговуванні Ігнатьєв Ігор Вікторович.
Дуже важливо, щоб перші спогади про наше дитинство були теплими, адже це перша сходинка на шляху у доросле життя. А з такими милими вихователями, як Оксана Дмитрівна, Світлана Володимирівна, Майя Іванівна ще довго випускники закладу згадують роки, проведені у садочку.
“Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька” , – так сказав відомий український педагог, письменник, публіцист, поет Василь Сухомлинський. Погоджуюсь з цим висловом, адже батько і мати – це ті, що народили. Але що сталося б з народом, із суспільством, з державою без тихої, скромної, працьовитої діяльності вчителя? Він один не в змозі все зробити, але він закладає основи всьому.
У ці непрості для країни часи, у нашому селі усе ще збереглася школа, яка збирає дітей з кількох сіл. На сьогоднішній день тут працюють двадцять висококваліфікованих педагогів. Про це свідчать їхні нагороди: з двадцяти учителів вищу категорію мають дванадцять, першу – четверо, другу – двоє, категорію спеціаліста – двоє, відмінників народної освіти – двоє, присвоєно звання “Вчитель-методист” також двом, звання «Старший вчитель» мають п’ятеро, і двоє стали лауреатами обласного конкурсу «Вчитель року». Це люди, які відкривають перед дітьми двері у світ знань, закладають основи їх майбутнього, а тому і майбутнього цивілізації.
Окремі слова подяки хочеться сьогодні висловити вчителям – ветеранам, які своєю багаторічною справою виростили не одне покоління учнів, що стали хоршими людьми. Це Чукар Ганна Іванівна, Кривий Михайло Васильович, Бура Ніна Костянтинівна, Гудзь Надія Степанівна, Пасічнюк Галина Матвіївна, Пасічнюк Петро Андрійович, Бузінська Надія Андріївна, Бузінський Віктор Антонович.
Довідково: Перша школа у Сутківцях побудована у 1892 році. Це була церковно-приходська школа, в якій навчалося 10,12 або 15 учнів періодично. Навчав учнів дяк, а з 1907 року був один учитель. У 1927-28 рр. здійснено перехід на обов’язкове початкове навчання, а вже у 1934 р. початкова школа перетворена у неповну середню. У 1940 р. в селі працювало дві школи: семирічна і початкова, навчалось близько 300 учнів і працювало 16 вчителів.
У 1974 році пролунав перший дзвоник у новозбудованій двоповерховій школі, ключі до якої подарував голова колгоспу Чорний І.Д. В той час працювали досвідчені педагоги: Гудзь В.В. – перший директор цієї школи, Геллер П.І., Кривий П.Д., Залецька Г.Л., Чукар Г.І., Пищур П.О., Пищур Л. П., Дичаківський В.Г., Бура Н.К., Пастернак Н.С., Пастернак О.М., Боровська Я.С., Залецька А.М. та інші.
Школу прийняв, як було сказано Гудзь В.В. Після нього працювали директорами: Мостовий М.С., Дражниця А.І., Радецький П.Ф., Мазур В.Л., Жураківська Т.П., Григорук О.М. Сьогодні директором є Безвух Василь Іванович.
Якщо говорити про найвідоміших людей нашого села, то тут, я думаю, всі зі мною погодяться, що це наші медпрацівники Бєляєва Алла Іванівна та Мартиненко Ольга Анатоліївна. Їх знають усі без винятку, адже кожному з нас коли-не-коли приходилось побувати у сільській амбулаторії: то щеплення треба зробити дітям, то хтось прихворів і йде за допомогою та порадою. А буває, що й серед ночі комусь терміново потрібна допомога, то наші дівчата завжди спішать на допомогу.І немає у них ні відпустки, ні вихідних, бо ж люди не “по графіку” хворіють…
Ось так написали про наших рятувальниць журналісти обласного часопису “Подільські вісті”:
Ольга Мартиненко та Алла Бєляєва у робочій обстановці. Фото Лесі Садомської
“Алла Бєляєва присвятила медицині вже майже 54 роки. По закінченні Хмельницького медичного училища дівчині пропонували залишитися в обласному центрі, проте вона вперто рвалася до рідного села. Тож пішла акушером до колгоспного пологового будинку. Однісінька. А пологів, пригадує, тоді було по сорок за рік, це зараз хоч би четверо немовлят лелека приніс. “Всього було за ці роки. Ні у відпустці я не була жодного разу, й вихідних майже не мала. З акушера перейшла на фельдшера – і так з року в рік: виклик за викликом, на пору доби незважаючи, травми, недуги, лікування, профілактика, донорство… Два села тоді наш медпункт обслуговував – Сутківці і Лисівку. Населення було понад три тисячі. Лише по сорок немовлят на рік народжувалося, а це і патронажі, і щеплення. Проте, що там казати, люди були значно здоровіші. На стількох земляків, може, п’ятеро стояли на обліку з високим тиском. Нині він чи не у кожного, геть діти вже на нього скаржаться. Онкологія вкрай рідко зустрічалася. Зараз у нас населення до восьмисот не дотягує, а зі страшною цією недугою дванадцять на обліку, по 2-3 у рік виявляємо. Причиною цьому, – міркує медик, – не лише Чорнобиль. Раніше ж бо планові медогляди були обов’язковими: всі працювали на роботах, тож змушували. А зараз… Лікування було безкоштовним. Люди знали, що вони захищені. А зараз, по-перше, немає примусових профілактичних оглядів – звертаються за допомогою, коли хвороба дуже запущена, і ще ж на селі невід’ємна умова – коли всі роботи переробили. По-друге, нині не те що лікуватися, обстежуватися – дуже дороге задоволення. А по-третє, давайте будемо реалістами: до чого ця реформа – гроші йдуть за пацієнтом? Де взяти того пацієнта й звідки виділяти гроші? Чому б у нас не запровадити страхову медицину? Які суми впродовж десятиріч викидали на профспілки, що ми мали від них? Це ж море коштів! А якби у медицину вкладали! Ну, Богу дякувати, ти не захворів, хтось інший за них пролікується. Чому ми не беремо приклад з багатьох європейських країн, де дбають про здоров’я нації? Це направду незбагненно”.
Ольга Мартиненко, обираючи професію, втілювала в життя мрію молодшої сестрички, яка будь-що мала стати медиком, та страшна аварія обірвала життя у чотирнадцять. Вже тринадцять років, як Ольга Анатоліївна працює у рідних Сутківцях. Каже, їй пощастило: не кожному ж Бог дав такого вчителя. Як доньку, навчала Алла Іванівна колегу. Зараз пишається: зі всім Ольга на відмінно справляється, а вдвох і працюється легше, є з ким порадитися, на кого покластися, з ким обов’язки розділити. Родина сімейної медсестри звикла, що часто не лише у будні, а й на родинних святах її чекають з виклику, чи чоловік вночі до хворого мусить автомобілем везти…
… Сільські та всеукраїнські реалії змусили цих професійних цілителів за покликанням, хоч і без лікарського диплому, бути рентгенами, окулістами, травматологами, гінекологами, педіатрами, терапевтами, психологами, лорами, гастроентерологами… І це без перебільшення. Куди ж, жартують, дінешся з підводного човна? Втім секрет у іншому – для них це не робота, а стиль життя, стихія, якщо хочете, без якої ніяк. А засилля городів і господарства вдома, хатні справи й родинні клопоти якось теж встигаються. І звикли до цього чоловік, і син з донькою, внуки і правнуки Алли Бєляєвої. До слова, син жінки теж фельдшер на “швидкій” у райцентрі, а старша внучка закінчує Вінницький медінститут. Знають, що по-іншому не може, й син та донечка, чоловік, мама і рідні і Ольга Мартиненко…”
Використані матеріали:
Садомська Л. І педіатри, й терапевти, й травматологи / Л. Садомська // Подільські вісті: громадсько-політична газета. – 16 липня, 2020. – №29. – С. 3.
Напередодні Дня села Сутківці, яке ми щорічно відзначаємо на Покрови, 14 жовтня, щодня будемо розповідати тут про Сутківці та сутківчан.
Ітак, чому Топ-10 “Най”? Дуже часто на просторах мережі ми зустрічаємо рейтинги “ТОПів”: Топ-10 найгарніших міст чи сіл, Топ-5 найпопулярніших пісень чи фільмів, Топ-20 найцікавіших місць країни і т.п.
У наших Сутківцях також є Топ-10 “Най”! Адже село наше красиве, квітуче, з унікальними пам’ятками архітектури. Та все ж головною його окрасою є Люди. Ми щодня бачимо їх, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця – то джерело людської мудрості та самовідданості.
Отже, представляємо Вам першу номінацію “Най” – це “Найтитулованіші” люди Сутковець. Це люди, які своїми здобутками прославили село на весь світ! Це наші ветерани праці, орденоносці села. Багато з них вже не дожили до сьогоднішнього дня, та це наша історія, яку ми не маємо права забути.
Читайте про наших односельчан-орденоносців у розділі сайту “Ветерани праці“
Сутківці. Бібліотека для громади 
Останні коментарі