Сайт бібліотеки-філіалу с. Сутківці Ярмолинецької ЦБС Хмельницької області

Posts tagged ‘гордість села Сутківці’

Топ-10 “Най” Сутковець: Наймужніші

Є сторінки в історії нашого народу, які важко згадувати, але й неможливо забути. Особливо це стосується подій, де втрачаються життя і калічаться людські долі. Мова піде про війну в Афганістані (1979-1989 рр.), як одну з трагічних сторінок в історії України.

Хто ж вони, воїни-афганці? Фактично це молоді хлопці, відірвані від рідних та близьких, які йшли служити до лав Радянської армії, а потрапивши до Афганістану, ризикували своїм здоров’ям і життям, виконуючи військовий обов’язок. А вдома за них молились і сивіли матері. Кожна з них чекала свого сина додому… Та не всім судилося повернутися живим та неушкодженим…

Не оминула така участь і наших односельчан. В шанобі хиляємо голови перед пам’яттю нашого односельчанина Побережного Михайла Андрійовича, який загинув у Афганській війні.

Щиро дякуємо тим, хто повернувся: Бех Сергій Степанович, Бех Анатолій Іванович, Присяжнюк Анатолій Миколайович, Овчарук Віктор Миколайович.

Детальніше про сутківчан, які брали участь у афганській війні, читайте у розділі сайту “Воїни-афганці” (натисніть на посилання)

Побережний Михайло Андрійович (1960-1986)

Топ-10 “Най” Сутковець: Найпрацьовитіші в селі

Кого ж ми можемо назвати найпрацьовитішими у селі?.. Ви скажете, усі українці роботящі, кожен селянин піклується про врожай, і пахне йому рідна земля важким потом і працею. Бо така селянська доля: орати, садити, збирати і зберігати урожай, трудитися від зорі до зорі. Тому мова піде про тих людей, які працюють з головним ресурсом села – землею.

З історичних джерел відомо, що в минулому землі Сутковець належали пані Залецькій, орендатором земель був пан Шільман. На річці Ушиці знаходилося 5 водяних млинів, які так само належали панові. Усе населення працювало на пана і нещадно експлуатувалося. А вже після ІІ світової війни село Сутківці стало господарським центром колгоспу ім. Жданова, до якого ввійшло три населених пункти – с. Лисівка, с. Сутківці та частина Ярмолинець. Головним напрямком діяльності господарства стала відгодівля свиней. Детальніше про історію села Сутківці читайте у розділі сайту “Історія Сутковець”

На сьогоднішній день, на території села Сутківці землю орендують та обробляють такі підприємства та господарства:

  • СФГ “Березина” – керівник Слободян Анатолій Дмитрович
  • СФГ “Орбіта” – керівник Шматлай Василь Миколайович
  • СФГ “Оберіг” – керівник Кожен Микола Михайлович
  • СФГ “Жолоби” – керівник Королівський Віталій Іванович
  • ПП “Агрофірма “Золотий колос”” – керівник Королівський Іван Дмитрович
  • ПП “Берегиня – Нова” – керівник Долина Михайло Олександрович
  • СФГ “Вікторія – Л” – керівник Побережний Леонтій Іванович
  • СТОВ “Берегиня” – керівник Паращин Микола Петрович
  • ТОВ “Агрохолдинг 2012” – керівник Герега Олександр Володимирович

Найбільшу частину розпайованих земель Сутковець орендує та обробляє ПП “Аграрна компанія – 2004” – керівник Лабазюк Петро Петрович. На території села усе ще працюють зерновий тік, машинно-тракторний парк, контора. Загалом тут працевлаштовані сімдесят п’ять місцевих жителів, які обробляють землю та її продукти, працюючи агрономами, комбайнерами, трактористами, водіями та й простими робочими. Їх праця важка, дуже часто без вихідних, адже урожай потрібно садити і збирати, коли цього дозволяє погода. Саме ці люди і є “найпрацьовитішими”, адже завдяки їм ми і маємо те, що найважливіше для людського існування – хліб на столі.

Є така народна мудрість “З землі вийшли – в землю підемо”. Так і є. Земля для українця більше, ніж земля. Бо якщо подивитися наш фолькльор, послухати примовки, пов’язані з землею, то стає зрозумілим, що земля для українця є найбільшим надбанням.

Топ-10 “Най” Сутковець: Наймиліші у селі

Наймилішими у селі по праву можемо назвати людей, які працюють, вкладаючи душу в наймолодших жителів. Адже у дошкільному закладі будь-хто працювати не зможе. Це мають бути люди зі щирим серцем, відкритою душею, добрі та чуйні. І це працівники Сутковецького дитячого садочку “Ромашка”.

Заклад дошкільної освіти «Ромашка», як і Сутковецьку ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Романа Лабаня відвідують діти з кількох сіл: Сутківці, Боднарівка, Лисівка, Баранівка, Круті Броди. Загалом у 2020 році тут виховуються двадцять троє дітей.

Директор садочку, висококваліфікований спеціаліст Королівська Світлана Володимирівна постійно дбає про благоустрій та матеріальне забезпечення закладу, є хорошим керівником для свого колективу. Всю свою душу та професійні здібності у діток вкладає вихователька Гнатовська Оксана Дмитрівна. Разом із нею дітки і співають, і танцюють, і вчаться та розвиваються на заняттях. А помічник вихователя Королівська Майя Іванівна у всьому допоможе вихователю, та й для діток вона як друга мама: і приголубить, і заспокоїть, і порядку навчить. Смачно наготує дітям кухар Приймак Інна Анатоліївна, а відремонтує усі зіпсовані меблі, іграшки робітник по обслуговуванні Ігнатьєв Ігор Вікторович.

Дуже важливо, щоб перші спогади про наше дитинство були теплими, адже це перша сходинка на шляху у доросле життя. А з такими милими вихователями, як Оксана Дмитрівна, Світлана Володимирівна, Майя Іванівна ще довго випускники закладу згадують роки, проведені у садочку.

Топ-10 “Най” Сутковець: Найвідоміші в селі

Якщо говорити про найвідоміших людей нашого села, то тут, я думаю, всі зі мною погодяться, що це наші медпрацівники Бєляєва Алла Іванівна та Мартиненко Ольга Анатоліївна. Їх знають усі без винятку, адже кожному з нас коли-не-коли приходилось побувати у сільській амбулаторії: то щеплення треба зробити дітям, то хтось прихворів і йде за допомогою та порадою. А буває, що й серед ночі комусь терміново потрібна допомога, то наші дівчата завжди спішать на допомогу. І немає у них ні відпустки, ні вихідних, бо ж люди не “по графіку” хворіють…

Ось так написали про наших рятувальниць журналісти обласного часопису “Подільські вісті”:

Ольга Мартиненко та Алла Бєляєва у робочій обстановці. Фото Лесі Садомської

Алла Бєляєва присвятила медицині вже майже 54 роки. По закінченні Хмельницького медичного училища дівчині пропонували залишитися в обласному центрі, проте вона вперто рвалася до рідного села. Тож пішла акушером до колгоспного пологового будинку. Однісінька. А пологів, пригадує, тоді було по сорок за рік, це зараз хоч би четверо немовлят лелека приніс. “Всього було за ці роки. Ні у відпустці я не була жодного разу, й вихідних майже не мала. З акушера перейшла на фельдшера – і так з року в рік: виклик за викликом, на пору доби незважаючи, травми, недуги, лікування, профілактика, донорство… Два села тоді наш медпункт обслуговував – Сутківці і Лисівку. Населення було понад три тисячі. Лише по сорок немовлят на рік народжувалося, а це і патронажі, і щеплення. Проте, що там казати, люди були значно здоровіші. На стількох земляків, може, п’ятеро стояли на обліку з високим тиском. Нині він чи не у кожного, геть діти вже на нього скаржаться. Онкологія вкрай рідко зустрічалася. Зараз у нас населення до восьмисот не дотягує, а зі страшною цією недугою дванадцять на обліку, по 2-3 у рік виявляємо. Причиною цьому, – міркує медик, – не лише Чорнобиль. Раніше ж бо планові медогляди були обов’язковими: всі працювали на роботах, тож змушували. А зараз… Лікування було безкоштовним. Люди знали, що вони захищені. А зараз, по-перше, немає примусових профілактичних оглядів – звертаються за допомогою, коли хвороба дуже запущена, і ще ж на селі невід’ємна умова – коли всі роботи переробили. По-друге, нині не те що лікуватися, обстежуватися – дуже дороге задоволення. А по-третє, давайте будемо реалістами: до чого ця реформа – гроші йдуть за пацієнтом? Де взяти того пацієнта й звідки виділяти гроші? Чому б у нас не запровадити страхову медицину? Які суми впродовж десятиріч викидали на профспілки, що ми мали від них? Це ж море коштів! А якби у медицину вкладали! Ну, Богу дякувати, ти не захворів, хтось інший за них пролікується. Чому ми не беремо приклад з багатьох європейських країн, де дбають про здоров’я нації? Це направду незбагненно”.

Ольга Мартиненко, обираючи професію, втілювала в життя мрію молодшої сестрички, яка будь-що мала стати медиком, та страшна аварія обірвала життя у чотирнадцять. Вже тринадцять років, як Ольга Анатоліївна працює у рідних Сутківцях. Каже, їй пощастило: не кожному ж Бог дав такого вчителя. Як доньку, навчала Алла Іванівна колегу. Зараз пишається: зі всім Ольга на відмінно справляється, а вдвох і працюється легше, є з ким порадитися, на кого покластися, з ким обов’язки розділити. Родина сімейної медсестри звикла, що часто не лише у будні, а й на родинних святах її чекають з виклику, чи чоловік вночі до хворого мусить автомобілем везти…

… Сільські та всеукраїнські реалії змусили цих професійних цілителів за покликанням, хоч і без лікарського диплому, бути рентгенами, окулістами, травматологами, гінекологами, педіатрами, терапевтами, психологами, лорами, гастроентерологами… І це без перебільшення. Куди ж, жартують, дінешся з підводного човна? Втім секрет у іншому – для них це не робота, а стиль життя, стихія, якщо хочете, без якої ніяк. А засилля городів і господарства вдома, хатні справи й родинні клопоти якось теж встигаються. І звикли до цього чоловік, і син з донькою, внуки і правнуки Алли Бєляєвої. До слова, син жінки теж фельдшер на “швидкій” у райцентрі, а старша внучка закінчує Вінницький медінститут. Знають, що по-іншому не може, й син та донечка, чоловік, мама і рідні і Ольга Мартиненко…”

Використані матеріали:

Садомська Л. І педіатри, й терапевти, й травматологи / Л. Садомська // Подільські вісті: громадсько-політична газета. – 16 липня, 2020. – №29. – С. 3.

Читати повну версію статті (натисніть на посилання)

Книгу пам’яті Героя АТО Романа Лабаня презентували у Сутківцях

Новый рисунок (43)Сьогодні стала доступною електронна версія книги пам’яті Героя АТО Романа Лабаня “Мамо, не плач, я повернусь”, яку 11 травня презентували у Сутковецькій сільській бібліотеці Ярмолинецького р-ну Хмельницької області. Книга видана як данина пам’яті сутківчанину Роману Лабаню, що героїчно загинув у антитерористичній операції 17 лютого 2015 року у бою під Дебальцево, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

В основу видання покладено науково-дослідницьку роботу Малої Академії наук «Герої не вмирають» учня 11 класу Левицького Сергія (керівник – учитель історії Ольга Шматлай). Книга розповідає про життєвий шлях Романа Лабаня, його дитинство, юні роки, мрію стати офіцером та шлях до мети, а також містить спогади вчителів, сповіді друзів Романа, для яких його загибель стала важким ударом. Особливу увагу приділено окремому розділу під назвою “Шлях у вічність: Герой у творчості земляків”. Тут зібрано вірші, пісні, оповідання, твори, статті – усе, що було написано про Романа за 2 роки з часу його загибелі.

На презентацію книги пам’яті прийшли батьки, родина, вчителі, друзі Героя, представники влади, а також інші небайдужі до долі загиблого люди.

 Не часто, але буває так, коли доля людини і країни переплітається. Коли людині за державу приходиться віддавати найцінніше – своє життя. Тоді людина стає Героєм. Така доля і в нашого земляка, старшого лейтенанта Романа Лабаня. Рома став безсмертним. Він завжди буде жити у нашій пам’яті, нашому серці і нашій душі. Він  прийшов до нас на сторінках оцієї книги, яку ми сьогодні презентуємо. Хочеться висловити слова вдячності батькам, усій родині за сина Героя…  –  каже Сутковецький сільський голова Олександр Білик. – “Від імені усієї громади с. Сутківці висловлюю глибоку вдячність керівництву групи компаній «VITAGRO» за фінансову допомогу у виданні цієї книги.”

Зі словами вдячності батькам Героя виступив Валерій Сліпчук – заступник генерального директора групи компаній “VITAGRO” по зв’язках з громадськістю. Він зауважив, що ця книга – найменше, що компанія могла зробити для батьків Романа, саме тому ініціативу  було підтримано беззаперечно.

З глибоким болем та словами співчуття звернулись до батьків Романа ті, чиї роботи увійшли до книги: вчителі місцевої школи Ольга Шмалай, Людмила Смаровидло, Валентина Олійник, Ольга Касприк, поети Жанна Олійник та Микола Швець з Ярмолинець, Лариса Коваль з Правдівки.

“Якби можна було повернути життя людини слізьми –  Роман точно був би живим. Але не можна… Я звертаюся до усіх сутківчан: можливо, для когось Рома – це далекий спогад, але це наша дитина. Не оминайте його могилки, ставте свічку за нього в церквах, бережіть пам’ять, а він  обов’язково буде оберігати наше життя на цьому світі…” –  сказала у своєму виступі вчитель української мови та літератури Людмила Смаровидло.

Слова співчуття батькам висловили голова Ярмолинецької районної ради Лаврентій Копицяк, начальник відділу культури Ярмолинецької райдержадміністрації Євген Гжегожевський та начальник управління економічного розвитку РДА Ірина Драгомерецька.

Інсценізацію “Діалог матері з сином” виконали учні місцевої школи Артем Очкур та Іванна Семенюк, жіночий колектив Сутковецького будинку культури “Берегиня” виконав пісню “Солдатські матері”, а учень Солобковецької музичної школи Степан Стріхарчук розчулив присутніх піснею “Я ненавиджу війну”.

Після заходу усі присутні поклали квіти до могили Героя на місцевому кладовищі.

 

Хмаринка позначок