Чи потрібна бібліотека в селі: роздуми бібліотекаря

Питання, як на мене, дуже болюче. На жаль, в нашій країні все ще існує стереотип про те, що сільські люди не читають і бібліотека їм не потрібна…

Нещодавно мені випала нагода давати інтерв’ю на обласному радіо на тему “Чи потрібна бібліотека в селі?”. Я довго розмірковувала, що саме буду говорити, як краще подати матеріал?..

Ось я розповім Вам, шановні читачі цього блогу про свою бібліотеку, а Ви посудіть самі: чи потрібна така бібліотека в селі?

У Сутковецькій сільській бібліотеці я працюю зовсім недавно – лише 6 місяців (до цього 5 років працювала методистом в Ярмолинецькій ЦРБ). Якщо бути відвертою, то коли йшла працювати в село – трохи побоювалась: чи будуть до мене приходити відвідувачі, чи зможу я проводити масові заходи і, чи мене підтримає сільська громада, місцева влада, школа. І як я буду працювати одна, без колективу, адже мушу бути і бібліотекарем, і прибиральницею, і тренером з ІТ-технологій і дизайнером і ще багато ким (хто працює в селі, зрозуміє, про що я кажу).

Буквально в перший же місяць роботи я зрозуміла, що мої страхи були даремними: мене не тільки підтримали вчителі, сільська рада, а й із захопленням сприйняли всі мої ідеї та починання!

Зараз моя бібліотека – перший помічник школи і дитячого садочку. Проводимо зі школою спільні масові заходи по вихованні дітей та молоді, дуже часто вчителі  приводять учнів на екскурсії, “замовляють” у бібліотеці уроки, спеціально до яких я розробляю мультимедійні презентації. Користується популярністю і “Відкритий кінозал”, де учні (переважно молодші класи) переглядають мультфільми он-лайн. Учні активно долучаються до конкурсів, оголошених бібліотекою, беруть участь у патріотичних святах, що проводяться в бібліотеці.

Детальніше про заходи, що проводяться в бібліотеці можна подивитись на сторінці Сутковецької бібліотеки у Фейсбуці

Завдяки безкоштовному доступу до Інтернету тут постійно людно, і це значно розширило перелік послуг бібліотеки. Учні школи мають змогу швидко та якісно виконати домашні завдання, прочитати чи скачати книги, яких немає у фонді бібліотеки, чи просто поспілкуватись з друзями у соціальних мережах та пограти ігри.

Взагалі з появою Інтернету сільські бібліотеки стали фактично єдиним закладом соцікультурної сфери, які забезпечують конституційне право сільської громади на вільний доступ до інформації. У Інтернет-центрі бібліотеки громадяни можуть безкоштовно скористатись такими послугами, як: навчання навичок роботи на ПК, спілкування з друзями у соціальних мережах, скайп-зв’язок, реєстрація випускників школи на ЗНО тощо.

Дуже активно в бібліотеці використовуються послуги електронного урядування, найпопулярніші з них: поповнення мобільного телефону через банківську картку, оплата комунальних платежів, резервування та  купівля квитків на потяг, літак, купівля товарів через Інтернет-магазини. Наприклад, 3 місяці тому користувач нашої бібліотеки придбав собі через Інтернет мотоблок, чим заощадив понад 2 тис. гривень (детальніше читайте тут).

В моїй бібліотеці є кольоровий принтер, ксерокс, де будь-яку інформацію можна одразу ж роздрукувати. Місцевим жителям не потрібно їхати до райцентру, щоб зробити копію необхідного документа, коли це можна швидко та якісно зробити в бібліотеці. А це заощадження і коштів на дорогу (14 грн. туди й назад), і часу, якого в селі так не вистачає.

Дуже приємно працювати, коли відчуваєш підтримку в селі. Це відчутно й зі сторони місцевої влади: працівники сільської ради є учасниками всіх заходів, які проводяться в бібліотеці.

Добре налагоджена співпраця бібліотеки з місцевою церквою – Свято-Покровською церквою-фортецею ХІV-ХVІІІ ст. Це унікальна пам’ятка архітектури, що не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням у країні, та й у Західній Європі (детальніше читайте тут). На жаль, на сьогодні церква знаходиться в аварійному стані, там терміново потрібен ремонт. Завдяки проектній діяльності та рекламі у соціальних мережах ми намагаємось привернути увагу до проблем церкви і знайти спонсорів чи меценатів, які пожертвують кошти на її ремонт (детальніше про це читатайте тут). Також у бібліотеці виготовлено рекламну продукцію для туристів: календарики, буклети та листівки, які містять інформацію про церкву та наше село. Така діяльність сприяє розвитку туризму на селі.

Взагалі краєзнавство посідає один з найголовніших напрямів роботи сільської бібліотеки. Це, так би мовити, збирач і хранитель історії села. Адже в кожному селі є люди, які творили його історію і є фотодокументи. Я дуже вдячна попередньому бібліотекарю Хвостач Лідії Павлівні , яка залишила мені у спадок дуже багато краєзнавчих матеріалів про село Сутківці та його людей, а це і ветерани війни, і ветерани праці, і, власне, матеріали про історію села. Усі ці документи зібрано на краєзнавчих виставках в читальному залі бібліотеки: “Твої люди, Сутковеччино”, “Величне творіння – Свято-Покровська церква”, “Наш біль – наша пам’ять” та у тематичних папках.

Я намагаюсь продовжувати цю хорошу традицію. Далі збираю краєзнавчі матеріли і публікую їх на блозі “Бібліотека для громади”, на якому Ви зараз читаєте цю статтю.

Ще одним із таких напрямів роботи бібліотеки є видавнича діяльність. Це, так би мовити, моя “робота для душі”. Видавати збірки для поетів та літераторів нашого краю я почала, ще працюючи в районній бібліотеці. До мене звертались сільські бібліотекарі, приносили рукописні матеріали своїх поетів (адже не кожен автор може видати власну збірку чи книгу у видавництві, це потребує чималих коштів, та й навиків у письменництві). А так виходило і недорого, та й для бібліотекарів – великий плюс у роботі. Цю діяльність я продовжила, вже й працюючи в селі.

Мою бібліотеку часто відвідують поети та письменники нашого краю, чим я неймовірно пишаюсь. Взагалі наш Ярмолинецький край дуже багатий на творчих людей. У нас побували такі відомі поети як Катерина Бучуляк, Жанна Олійник з Ярмолинець, Микола Горобець та Анатолій Романішен з Правдівки, Віра Туз та Лідія Вовна зі Скаржинець, Петро Добрянський з Соколівки, Лілія Вальчук з Боднарівки, Володимир Пальний та Галина Корольчук з Лисівки, Ольга Цибульська з Антоновець, Дмитро Тимченко з Крутих Брід. Гордістю нашого села є талановиті Надія Григорук, Тетяна Шевченко, Людмила Смаровидло, Валентина Олійник, Андрій Коваль, Юлічка Королівська. Постійно на зв’язку з бібліотекою знаходяться поетеси Наталія Аксенченко з Вербки та Марія Дячок з Солобковець. На жаль, за станом здоров’я вони не можуть приїжджати до нас, але про їх творчість я постійно розповідаю користувачам бібліотеки на масових заходах. Частим гостем у бібліотеці є видатний подільський поет, уродженець с. Боднарівка нашого району Микола Іванович Коваль.

Близьке знайомство та спілкування з такими творчими людьми надихнуло мене на створення при бібліотеці літературного клубу за інтересами “Сузір’я”. На перше засідання клубу я запросила вже знайомих мені поетів з літературного клубу “Автограф”, що діє при Ярмолинецькій районній бібліотеці, а також поетів, про яких раніше ніхто не чув, але зі слів жителів села я дізналась, що вони пишуть (детальніше про цей захід читайте тут).

Є й свої недоліки у роботі сільської бібліотеки. Це – поповнення бібліотечного фонду (болюче питання, мабуть, не тільки для сільських бібліотек). Тієї невеликої кількості книг, що надходять згідно Державної програми не вистачає, щоб задовольнити усі читацькі запити. Ще ми отримуємо книги з обмінного фонду Хмельницької ОУНБ ім. М. Островського. Цього дуже мало. Тому основним джерелом поповнення фонду моєї бібліотеки є книги, подаровані користувачами по акції “Подаруй бібліотеці книгу” . А ще недавно бібліотека поповнилась книгами з автографами авторів: це власні збірки Катерини Бучуляк, Микола Коваля, Миколи Горобця, Віри Туз, Петра Добрянського. А це ж такий цінний подарунок для наших користувачів!

І от коли мене запитали на радіо: “Як Ви гадаєте, чи потрібна бібліотека в селі?” , то я відповіла так: “Якби потрібно було візуально змалювати мою сучасну бібліотеку, то я б намалювала її у вигляді швидкісного експресу, який оперативно розвозить жителям села свої послуги: а це і книги, і періодичні видання та електронні диски, і гуртки та клуби за інтересами, і різноманітні інформаційні куточки та цікаві виставки. А вагоном-рестораном був би Інтернет-центр при бібліотеці, де можна і з друзями поспілкуватись, і кави чи чаю попити”.

То чи потрібна така бібліотека в селі? Гадаю, що так.

А Ви як думаєте?