100 років боротьби. Українська революція 1917 – 1921 років.

Сьогодні у Сутковецькій сільській бібліотеці-філії вперше випробували в дії інтелектуальну настільну гру “100 років боротьби. Українська революція 1917 – 1921 років”.

 

Троє учасників гри: учні 9 класу місцевої школи Короліська Юлія, Мартиненко Віталій та Чилій Зоряна протягом двох годин змагались за перемогу. Щоб досягнути результату, учасникам потрібно було подолати 88 клітинок-ходів та надати вірну відповідь на найбільшу кількість запитань. Завдання стосувались кожного з шести регіонів України – Київщина-Лівобережжя, Волинь, Галичина, Поділля, Південь та Схід на «Оглядовій карті етнічних українських земель».

 

Для полегшення виконання завдань (адже дев’ятикласники ще не вивчали цієї теми у школі), учні використовували “підказки”, які є у бібліотеці: патріотична абетка “Гортаючи сторінки історії: українська революція 1917-1921 рр.”, книжкову виставку з літературою по темі.

 

Усі троє учасників були активними, позитивно реагували на деякі “халепи” у вигляді “пастки” або “чорної клітинки”, намагались допомагати один одному, шукаючи правильні відповіді на питання.

 

“Мені дуже сподобалась ця гра, вона розвиває логіку, мислення, увагу і буде дуже корисною нам у навчанні”, – поділилась своїми враженнями Зоряна Чилій, яка стала переможцем, адже за умовами гри набрала по чотири картки-питання з наборів кожного із шести регіонів. Тобто вважається, що вона об’єднала всі українські землі і, безсумнівно, добре опанувала події та діячів Української революції 1917 – 1921 років.

 

Гра завершилась врученням усім учасникам невеличких подарунків та приєним чаюванням.

 

Довідково: Настільна гра “100 років ботьби. Українська революція 1917 – 1921 років” – інтелектуальна історична розвага, присвячена Українській революції 1917 – 1921 років. Гру підготував Український інститут національної пам’яті за матеріалами Інституту історії України НАН України.

Вшанували Героїв Небесної сотні

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав… 

Людмила Максимлюк

        З нагоди другої річниці подій на Євромайдані, 19 лютого у Сутковецькій сільській бібліотеці відбувся День пам’яті  Героїв Небесної сотні. Тут зібрались учні Сутковецької школи, вчителі та небайдужі жителі села, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю тих, хто боровся за правду і гідність, за краще майбутнє України.

     У першій половині дня годину скорботи “Герої, що стали ангелами” відвідали учні початкових класів. Захід почався переглядом відео про борців за волю та незалежність України у різні періоди – від прадавніх часів до сьогоднення. Діти почули змістовну розповідь про події, що відбулись на Майдані 18-20 лютого 2014 року, переглянули презентацію про Героїв Небесної сотні Хмельниччини. На завершення всі разом помолилися за Україну, виконавши пісню-молитву “Боже великий, єдиний”.

      Годину-реквієм “Сам не знаю, де погину…” відвідали  учні 7-10 класів вже у другій половині Дня пам’яті. Про трагічні події на Євромайдані, починаючи з 22 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року розповіли ведучі заходу Постернак Олександр та Корольчук Іванна. Присутніх вразили відеосюжети про трагічні події Майдану із вдало підібраною музикою у виконанні гуртів Океан Ельза”Стіна” та Пікардійська терція “Пливе кача”. Переглянувши презентацію, згадали й про Героїв Небесної сотні Хмельниччини: Боднарчука Сергія, Дзявульського Миколу, Клітинського Олександра, Корнєєва Анатолія, Мазура Артема, Пагора Дмитра, Подригуна Олександра, Шеремет Людмилу, Васільцова Віталія та Чаплінського Володимира.

      Зацікавила присутніх і книжково-тематична виставка “Небесна сотня: пам’ятай”, яка містить документальні та художні книги сучасних авторів про події на Майдані. а також світлини Героїв Небесної сотні та підбірку газетних статей “Вони загинули за Україну”. Особливу увагу було приділено збірці “Щоби не впала Україна на вщент розбитії коліна”, яку видала Ярмолинецька центральна районна бібліотека за сприяння волонтера, голови ГО “Правий сектор Канада” Петра Шкільника та його дружини Оксани Процюк. Видання містить поезію та прозові твори митців Ярмолинеччини про події, що впали на Україну протягом останніх років: Майдан, неоголошена війна на Сході.

      Декламування віршів, перегляд книг та відеосюжетів про трагічні події на Майдані, хвилина мовчання – усе це справило неабиякі враження і не залишило нікого з присутніх байдужим.

      І ми не будьмо байдужими! Не забуваймо тих, хто не пошкодував життя заради нашого майбутнього! Спасибі всім, хто відстоював Майдан, за яскравий приклад мужності, сили духу, чесності і патріотизму! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…

День пам’яті Героїв Небесної сотні

Новорічні та різдвяні традиції у Сутківцях

Зима багата на свята. Ми всі їх любимо, шануємо та нетерпляче чекаємо на святкове дійство. Уже з початку грудня всюди панує атмосфера радості, доброзичливості й очікування дива.

День Святого Миколая у Сутковецькій сільській бібліотеці

Дива у Сутківцях почались 18 грудня. Надзвичайне свято-подарунок “Святий Миколай, до нас завітай” відбулось у Сутковецькій сільській бібліотеці. Сюди вперше завітали дошкільнята, щоб зустрітись зі  Святим Миколаєм. Дітки малювали, співали, танцювали, розказували вірші. Також на святі були присутні й учні 4 та 6 класів, які взяли участь у майстер-класі з виготовлення новорічних прикрас. Родзинкою заходу був майстер-клас з Білолуцькою селищною бібліотекою Новопсковського району, що на Луганщині, який відбувся завдяки віртуальному спілкуванню по скайпу. Вітала сутківчан завідуюча бібліотекою Тетяна Іванієнко, а бібліотекар Наталія Губаренко представила майстер-клас з виготовлення новорічної ялиночки з серветок. У свою чергу, сутковецька майстриня Валентина Олійник також продемонструвала майстер-клас з виготовлення різдвяного вінка. Маленькі сутківчани вітали луганчан майстерною грою  казкових персонажів — янголів, чортеня, дівчат, а поява у кінці вистави Святого Миколая викликала захоплення та гучні аплодисменти аудиторії. Весела музика, довершена акторська гра створили гарний настрій та налаштували присутніх на свято. Всі учасники заходу отримали подарунки: дошкільнята – збірочку легенд та казок «Ходить Святий Миколай», видану у бібліотеці, а старші дітки – збірки місцевого поета Миколи Коваля «Спалах крові».

Малювання – чудове заняття для дошкільняток

Майстер-клас по скайпу

Різдвяні прикраси своїми руками. Майстер-клас від Валентини Олійник

Виготовлення новорічних іграшок своїми руками

Віздначали День Святого Миколая і в Сутковецькій школі та дошкільному закладі «Ромашка». У школі відбулось театралізоване дійство для учнів початкових класів. Діти виконували пісні про Святого Миколая, дарували цікаві віршики, розігрували сценки за участю Святого Миколая, чортика Антипка, ангелочків, слухняних хлопчиків та дівчаток. На завершення усі учні отримали солодощі від Святого Миколая, які подарували дітям місцевий інвестор – група компаній «ВІТАГРО» на чолі з Петром Лабазюком та депутат Верховної Ради України Олександр Герега.

День Святого Миколая у Сутковецькій ЗОШ І-ІІІ ст.

Наступним кроком було відзначення Нового Року. Новий рік у школі відбувся у три етапи. Молодші дітки зустрілися з казковими героями: Мавпочкою Фрузею – символом Нового року, Дідом Морозом, Снігуронькою, які провели з ними цікаві ігри та розваги. Учні середніх класів взяли участь у КВНі. Дві команди «Бригада» та  «Новорічні вогники» змагалися у конкурсах: представлення команди, новорічна пісня, новорічний танок, виготовлення новорічної ікебани, оригінальні відповіді на питання, малюнок Діда Мороза, «чарівний мішечок». Особливо цікавим конкурсом було змагання педагогів – класних керівників. Це вирізання новорічної сніжинки. Перемогла, звичайно, дружба.

На високому рівні, з красунею ялинкою, Дідом Морозом та Снігуронькою відбулося театралізоване дійство для старшокласників. Воно проходило у вигляді казки «Снігуронька» по-сучасному. Учасники заходу проявили неабиякі здібності як у співочому, хореографічному, так і в театральному мистецтві.

Новорічний вечір для старшокласників

Традиційно, 1 січня відбувся Новорічний вогник й у сільському Будинку культури, у програмі якого проходило віншування, розіграш святкової лотереї та цікаві конкурси. Свято супроводжувала «жива» музика. Спонсором заходу виступила Група компаній «ВІТАГРО».

14 січня на Святого Василя у школі відбувся конкурс на кращого посівальника. Хлопчики початкових та середніх класів рясно засівали учителів та учнів. Переможцем став Малярчук Олександр – учень 4 класу, який отримав почесну місію засіяти директора школи Василя Безвуха, а педагогічний колектив виконав колядку «Старий рік минає».

Цикл свят закінчився різдвяним вертепом, організованим школою на свято Водохреща. До школи завітали батьки на загальношкільні батьківські збори. На сцені Господар та Господиня показали традиції святкування Різдва у Сутківцях. Господар закликав мороз на кутю, вносив дідух. Господиня готувала святкову вечерю, діти збирали горішки та «квокали» на майбутній достаток. У імпровізовану хату завітали ватаги колядників (учні початкових класів) та учасники різдвяного вертепу: Цар Ірод, Ангел, Смерть, Чортик, Солдат, Звіздар, Міхоноша. Укінці всі учасники виконали колядку «Небо і земля». На завершення дівчатка у вишиванках подали батькам страви, які традиційно готують на «голодну кутю»: кутя, узвар, вареники з капустою та пиріжки. Отець Володимир – настоятель Свято-Покровського храму – привітав усіх зі святом Водохреща та окропив свяченою водичкою.

Різдвяний вертеп у Сутковецькій ЗОШ І-ІІІ ст.

Штабом політичної партії «За конкретні справи» було оголошено конкурс «Зимовий вернісаж». Учні школи долучилися до участі та отримали таке завдання: відзняти невеличкий відеоролик про свято Катерини. Завдяки копіткій праці педагога-організатора Оксани Івасюк та вчителя музики Марини Афадєєвої відеоролик було відзнято за тиждень. Дівчатка-старшокласниці завітали на вечорниці до двох господинь та ворожили на долю. Дійство проходило у етнографічному музеї школи, а ворожіння були традиційно сутковецькими: на полінах, на чоботі, на зерні, вареники з сюрпризом, на свічках. Монтували відеоролик Валентина Олійник та Олена Дудар. Результат: друге місце у районному конкурсі.

Сутковецька земля багата на традиції. Головне їх не забувати, нести в народ. І цій справі покликані служити школа, бібліотека, будинок культури і церква.

Сутківці – перлина Поділля

Саме сьогодні ми, українці, по-справжньому зрозуміли, що таке патріотизм.  Коли рідна держава стікає кров’ю, омивається материнськими слізьми, стогне від чобота агресора, ми згуртувались, як ніколи. А любов до Батьківщини починається з любові до рідного села, до отчого порога.

І от саме про таку любов до рідних Сутковець, про історію та людей села йшлося на літературно-мистецькому святі «Сутківці – перлина Поділля», на яке завітали кореспонденти Хмельницької обласної телерадіокомпанії «Поділля-центр».

Свято розпочалось з перегляду відеоролику про Сутківці, де розповідалось про історію села від часів створення до сьогодення. На відео та презентаціях присутні мали можливість побачити мальовничі краєвиди, оригінальний рельєф, родючий чорнозем, який нам подарувала природа. Але історію села творять люди. Тому на свято було запрошено саме творчих, талановитих людей, які тим чи іншим чином причетні до історії нашого села.

Першим слово надали відомому подільському поету, що хоч і проживає у м. Хмельницькому, але народився в Боднарівці, і всією душею і серцем любить наше село. У Миколи Івановича готується до друку вже 16-та збірка поезій «Спалах крові». Це крик душі поета на події сьогодення. У своєму виступі поет розповів, як щиро переймається проблемами на Сході України, і висловив це віршем-молитвою «Пошли Покрову»:

Чомусь

Та й вчать

Роки прожиті,

Літа минулі…

Не дай же,

Боже,

Когось убити

Ворожій кулі…

Жителька с. Сутківці Григорук Надія Андріївна все своє життя пропрацювала заступником головного бухгалтера в колгоспі. Жила для сім’ї та дітей. Та коли залишилась самотньою, допомогло художнє слово. Не чиєсь, а власне. У своєму поважному 78-річному віці, ось так вона пише про любов до своїх дітей, онуків, та близьких у своїй збірці «Дорожче за гроші»:

Послухай, люди добрі,

Слухайте хороші:

Є на світі цінні речі –

Дорожчі за гроші.

Найдорожче – це здоров’я

У людей для всіх,

Найдорожче – коли в хаті

Є дитячий сміх.

Не в грошах щастя,

Повірте Ви мені

Лиш би був мир і спокій на землі –

А щастя побудуємо собі самі.

Була б любов, повага,

І ясне сонце з неба –

Багатства більшого не треба.

Щастя з друзями ділить

І цінувати кожну мить.

Боже, я тебе прошу і молю:

Дай Україні мир і волю!

Лише на сутковецьких пагорбах серед мальовничих сутковецьких краєвидів могла вирости така життєрадісна, емоційна, гарна жінка, як Ольга Цибульська. І хоч багато років живе в Антонівцях, всі антонівчани знають, що Сутківці найкращі. Цю любов до отчого порога, до своєї малої Батьківщини Ольга оспівує у віршах. Спеціально до свята вона підготувала вірш, присвячений Сутківцям.

А ось Лілію Вальчук з Боднарівки знає вся Україна за перемогу у телешоу «Караоке на Майдані». А все своє дитинство Лілія також провела у нашому селі, навчаючись у Сутковецькій школі. Вона і поет, і композитор. Це відкрита, щира душа, і тому її пісні викликають усмішку, радість, надію. І всі присутні в цьому переконались, коли співачка виконала авторську пісню, присвячену Сутківцям.

Дійсно, Сутківці – перлина Поділля. Бо тільки в Сутківцях до сьогодні після Паски співають автентичні ягілки і діти, і старші люди. Саме в нашому селі зберігся обряд перед весільного вінкоплетення. Усі ці традиції та обряди зберігають та передають нащадкам наші берегині – сутковецькі жінки-трудівниці.

Коли поглянути на зовнішність Беляєвої Феодосії Іванівни, не одразу скажеш, скільки їй років: круглолиця, приваблива молодиця, обличчя якої випромінює спокій, ласку, ніжність. Феодосія Іванівна не знала і ніколи не відчувала маминої ласки – вона виросла сиротою. І всю свою любов тепер передає своїм дітям, онукам, правнукам. Усе трудове життя віддавала напруженій праці. Молоду енергійну жінку обрали ланковою. Під її керівництвом ланка добивалась високих показників у вирощуванні цукрових буряків – за це вона була нагороджена орденом Трудового Червоного прапора.

Марія Миколаївна Присяжнюк – жінка-трудівниця, мати воїна-афганця. Їй прийшлося пережити 2 роки довгого чекання сина. А служба в нього була із нелегких. Кожен день, кожна година, кожна хвилина для матері ставали вічністю, недарма скроні вкрила сивина. Щоденно молилася за нього: «Я думками, синочку, з тобою. Ти пиши, щоб душа не боліла». Бог почув молитви Марії Миколаївни. Син повернувся живий.

Пасічнюк Ганна Степанівна – доярка з великим трудовим стажем. У півтора року втратила батька, який загинув на фронті. Заздрила дітям, яких міг приголубити татусь, хотілось відчути батьківську ласку. Почала працювати в 15 років – одразу ж по закінченні семирічки. Про свої перші трудові роки розповіла так: «Працювати було дуже важко. Треба було видоїти по 15-16 корів тричі на день. Крім того, на плечах потрібно було рознести корми худобі, а з кухні наносити кожній корові теплої води. Але, незважаючи на важку працю, на фермі лунала пісня – люди були веселі». Ганна Степанівна завжди була в передовиках, за що нагороджена медаллю «За доблесний труд».

До Ганни Іванівни Чукар вітаються кругом: і в рідному селі, і в райцентрі, і навіть у великому Хмельницькому. І це недарма, бо Ганна Іванівна – учитель з багаторічним досвідом роботи, а ще точніше – вихователь з великої літери. Якщо змалечку вона привчила дотримуватись чесного слова, то цю науку учні пам’ятають до глибокої старості. Вихованці Ганни Іванівни вдячні їй за чудові вечори, фольклорні свята, за те розумне, добре й вічне, яке вона сіяла у їхніх душах.

Ганна Миколаївна Смучок – дуже добра, чуйна людина. Про її професіоналізм та високі досягнення в культурі знають не лише в районі, а й далеко за межами. У свій час Ганна Миколаївна приймала в Сутківцях делегації як з України, так і з-за кордону: з Куби,  Болгарії, Польщі. Виховала двох прекрасних дочок Людмилу та Майю, дала їм вищу освіту та путівку в життя.

Усіх цих жінок гуртує одне – любов до Батьківщини, до своїх Сутковець, яку вони передають у народній пісні. Декілька таких пісень жінки виконали на святі.

Далі  присутні мали змогу послухати та побачити творчість наших юних талантів, майбутнього Сутковець. Це учениця Сутковецької школи, наша гордість, переможниця багатьох Всеукраїнських та міжнародних конкурсів з народного співу Білик Настя. На святі ми побачили, від кого вона перейняла цей дар. Це наш сутківчанин, дідусь Насті Білик Микола Тимофійович.

Не тільки словом та піснею можна передати любов до свого краю, свого села. Кожний робить це по-своєму, як вміє. Левіцька Катя – не просто здібна учениця, вона талановита у багатьох напрямах. Вона вміє передавати всю красу своїх рідних Сутковець через фотографію. І це не просто фотографія, а художнє бачення всіх тонкощів природи. А ще Катя нещодавно стала переможцем фотоконкурсу «Мій край – частина неньки-України», організованим у Сутковецькій бібліотеці.

Рукоділля – теж важливий спосіб передавання всієї краси народних традицій, національного надбання своїм нащадкам.  Ми всі знаємо, що вишитий рушник, сорочка – це символи нашої  України. Рукодільниць, які створюють ці чудо-вироби в Сутківцях є багато, і на виставці були представлені роботи Валентини Олійник та Ольги Касприк. Як розповіла Валентина Олійник, створюючи в’язані та вишиті вироби  – вкладає в них всю свою душу, а такий талант успадкувала від своєї матері, яка проживає у с. Вербка. Свій талант Валентина Вікторівна передає своїм учням – гуртківцям «Чарівний гачок», що діє у школі.

Свято завершилось виступами місцевих керівників: директором СТОВ «Берегиня» Миколою Паращиним, головою села Олександром Біликом та директором місцевої школи Василем Безвухом.

Дуже душевна, і разом з тим святкова обстановка, що панувала у бібліотеці на святі не залишила байдужим нікого з присутніх. Усі виступи були переплетені українськими піснями, що лунали із вуст юних сутківчанок Артушян Крістіни, Побережної Вікторії, Левіцької Каті, Слободян Альони, Білик Насті.

Ось такі ми, сутківчани. І пишемо вірші, і співаємо, і вишиваємо, і вміємо жартами підняти настрій. І головне, ми любимо свої Сутківці, свою Україну, своїх людей!

Пам’ятаймо минуле заради майбутнього

Виставка-розповідь “Наш біль, наша пам’ять”

    70 років відділяють нас від тих днів 27 березня 1944 року, коли визволили Ярмолинеччину, зокрема й село Сутківці від німецько-фашистських загарбників… Не старіє, не зникає пам’ять тих тривожних літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг, її мужню і величну надійно оберігає народ передаючи, як святиню у спадщину поколінь.

 З метою вшанування пам’яті полеглих у боротьбі за свободу Батьківщини у Сутковецькій сільській бібліотеці відбулось патріотичне свято “Пам’ятаймо минуле заради майбутнього”. Розповісти присутнім про події тих років завітав наш відомий краєзнавець, журналіст, член літературного клубу “Автограф” Петро Антонович Добрянський.  Присутні з великим інтересом слухали розповідь Петра Антоновича, який будучи ще підлітком на власні очі бачив страшні картини війни та її наслідки. Він став очевидцем відступу німецьких військ з території Хмельниччини. Шанований гість презентував свою нову книгу “Сторінки визволення”, присвячену визволенню нашого краю від німецько-фашистських загарбників. А взагалі Петро Антонович – автор багатьох книг на військову тематику, таких як «Визволителі», «Фронтовими дорогами», «Сторінки визволення», «Невгасимий вогонь пам’яті». І саме в його книгах увіковічена пам’ять про тих наших земляків, які мужньо боролися за свободу та незалежність України і кому ми завдячуємо життям.

           Зі слів ведучих Смаровидло Л. О. та Касприк О. М. присутні почули розповідь про воїнів-односельчан, які загинули в боях та померли від ран, прямуючи до Перемоги через пекло боїв у Західній Україні, на Буковині, в європейських країнах.
Пам’ять про них збережена у музеї бойової слави, що знаходиться у Сутковецькій школі та керівником якого є вчителька історії Шматлай Ольга Миколаївна. На святі було продемонстровано невеличкий відеоролик про цей музей. А виставка “Наш біль, наша пам’ять”, що була організована за матеріалами того ж музею, містила не тільки речі воєнних років, а й рукописні спогади жителів села про події ВВвійни та книжкову продукцію по темі.

Із сумом та великою тривогою згадали й про сучасні трагічні події в Україні, і хвилиною мовчання вшанували пам’ять  усіх загиблих як у роки Великої Вітчизняної війни, так і героїв Небесної сотні.

Під відео та музичний супровід на святі прозвучали пісні «Свята Перемога» і «Балада про мальви» у виконанні Білик Насті, «Журавка» у виконанні вокальної групи. А пісня «Отмените войну», яку виконала учениця 4-го класу Чілій Зоряна викликала тривожні емоції та страх за майбутнє дітей України у наш непростий час.

Слова вдячності та поваги Добрянському Петру Антоновичу прозвучали із вуст голови села Білика Олександра Миколайовича.

Велику допомогу у організації та проведенні заходу надали директор Сутковецького Будинку культури Смучок Ганна Миколаївна, а також вчителі Смаровидло Людмила Олександрівна, Шматлай Ольга Миколаївна, Касприк Ольга Миколаївна та весь колектив.