Сайт бібліотеки-філіалу с. Сутківці Ярмолинецької ЦБС Хмельницької області

Posts tagged ‘Коваль Микола Іванович’

Микола Коваль: “Душа жадає миру Україні і всьому світу…”

IMG_824715 вересня 2015 року виповнюється 75 років Миколі Ковалю – відомому подільському поету, автору 16 поетичних збірок.

А народився Микола Коваль у с. Боднарівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької області. Його дитинство припало на страшні воєнні і післявоєнні важкі для країни роки, було голодним і стражденним. В сім років пас чужі корови, щоб вижити в голодний 1947 рік. В сім’ї був одинаком, але зростав на одному подвір’ї з своїми двоюрідними братами і сестрами, як одна дружна працьовита родина. З маминою любов’ю і турботою вбирав змалку в себе повагу до старших, любов до свого мальовничого села, до хліборобського роду.

Мабуть, саме оте нелегке дитинство і дало перший поштовх до написання віршів. Усі його збірки сповнені щирою любов’ю до рідних і близьких, до людей, а найбільше – до рідного села, де народився.

Новый рисунок (109)

Натисніть, щоб переглянути електронний варіант книги

Шіснадцята збірка поезій Миколи Коваля “Спалах крові”, що вийшла друком напередодні ювілею поета, проникнута пам’яттю про важке минуле, сучасне, прискіпливою увагою до майдану, щирою повагою до нашого генія Тараса Григорович Шевченка, любов’ю до України, до долі її народу, тривогою за воїнів АТО і вірою в Бога з надією на світле майбутнє.

Твори автора – живий звязок минулого з сучасним і майбутнім.

Ось так пише Микола Іванович у передмові до своєї збірки:

“Я дитина війни. Бачив ворога в рідній хаті. Пам’ятаю зриви снарядів: чорним димом з землею, в перемішку з вогнем ще довго здіймались над Ярмолинецькими лісами і викликали страх.

З опухлими ногами, пасучи чотири корови на колючих, як голки стернях, пережив страшний голод 1946-47 рр. Я був солдатом Радянської армії тоді, коли відбувалися події на Кубі і в Сірії, спав при підвищеній бойовій готовності одітий, з автоматом під подушкою, коли зводиои Берлінську стіну і під час чезословацьких подій. Моє покоління було патріотичне і готове до бою, не задумуючись над доцільністю бойових дій. Особливо це було відчутно на передніх рубежах. Тобто – в ГСВГ.

На скільки ми готові були дати відсіч і перемогти будь-кого – настільки нині всією своєю суттю я не хочу війни. Душа жадає миру Україні і всьому світу. Найбільше – дітям, онукам і правнукам, сивим батькам і матерям.

Я хочу, щоб моя шіснадцята книжка “Спалах крові”, яку я присвячую 200-річчю нашого генія Тараса Григоровича Шевченка, рідній Україні, маленькій моїй батьківщині і людям, причетним до моєї творчості, є натхненниками і героями моєї скромної молитви, стала молитвою живих і ще не народжених. Дякую рідній Боднарівці за світлу мою долю.

З особливим натхненням писалося мені про події на Майдані і бойові дії на Сході. В Росії, в Москві живуть три моїх рідних по батькові сестри. Там похований батько, тому я не маю ненависті до росіян. Я пережив свавілля диктатора Сталіна, Хрущова, Брежнева… Дасть Бог, переживу і диктатора Путіна – кровавого Торквемаду. Я ненавиджу диктаторів, з чиєї волі знов у вогні українська земля. Я ненавиджу загарбників.
Звертаючись до Бога у вірші «Пошли Покрову», я молюсь:

Чомусь
Та й вчать
Роки прожиті,
Літа минулі…
Не дай же,
Боже,
Когось убити
Ворожій кулі.

Думаю, що всі, і мертві, і живі, і всі, хто прочитає книжку, продовжать мою молитву за мир і злагоду на землі, рідній нашій Батьківщині.

Народ наш кров’ю палахкоче.
А ворог кров – убити хоче!
Але мені завжди здається,
Що ворог кров’ю захлинеться.
Бо «Кров людськая – не водиця»
Як золоті перлини вміщую у свої збірки фотокартки земляків та землячок. В них наше героїчне минуле, натхненне сучасне і світле майбутнє, в яке я щиро вірю”.

“Спалах крові” запалює у душі в кожного віру в краще майбутнє. Автор молиться за Україну, і молитва його звучить щиро і полум’яно.

Від імені жителів села Сутківці та усіх шанувальників хочу привітати Вас, Миколо Івановичу, насамперед із 75-літнім ювілеєм, а також з новою перлиною поезії – збіркою віршів “Спалах крові”! Бажаємо Вам міцного здоров’я, творчої наснаги, нових поетичних збірок та мирного неба над головою!

З повагою та любов’ю, Іванна Білик,

завідуюча бібліотекою-філіалом с. Сутківці

Хмаринка позначок