Добра справа на допомогу воїнам-землякам

                Ось i прийшло Рiздво. Вiншування, побажання звучать i по радio, i по телевiзору, а в соцмережах можна прочитати чимало вiршiв, побажань… Та як приємно почути щирi i теплi слова вiтань безпосередньо вiд людини, у живому спiлкуваннi. Ми оточили себе високими тинами, закрилися в гарно обставлених кiмнатах перед телевiзором i нiчого не бажаємо. Не хочемо лишнiй раз вийти на вулицю. Але все ж треба хоч iнколи встати. I знайшлись бажаючi. Майже спонтанно утворився гурт жiнок вiд 35 i …, якi не полiнувалися, а пройшлися по селу з колядою, з гарними вiншуваннями,  щоб звеселити люд християнський, донести в кожну оселю, в кожну родину, що Христос народився. I люди чекали тiєї прекрасної звiстки, щирого, теплого слова, гарної коляди на своєму дворi. Господарi щедро обдаровували колядникiв, бо знали, що грошi пiдуть на добру справу: на допомогу воїнам-землякам, якi захищають нашу рiдну Україну на сходi.

        Добру справу ми продовжили на Маланки: до нас долучився Василько, бо “наша Маланка сама не ходить, нашу Маланку Василько водить”. Жiнки маланкували, а Василько щедро засiвав, бажаючи, щоб в новий рiк краще вродило, як вторiк.

     Останнi походи нашого колективу були найскладнiшi, адже залишилась частина села, де будинки розкиданi i бiля рiчки, i пiд горою, але хотiлося зайти в кожну оселю, поздоровити усiх. Пiснi-щедрiвки лунали бiля кожної хати, незважаючи на погану погоду i болото пiд ногами. Нашими стараннями зiбрано чималу суму, а саме 12 тисяч гривень, яку чесно розподiлимо мiж хлопцями та придбаємо їм необхiднi речi.

Валентина Олiйник,

вчителька української мови та лiтератури

Сутковецької ЗОШ