Діти зігріли серця пораненим бійцям

    Сьогодні випадково натрапила на публікацію у “Однокласниках”, яку залишила  в групі “Сутківці” пані Наталя Беренда з Ярмолинець – активістка Євромайдану та волонтерка теперішніх подій на Сході України. Нагадаю, що 14 лютого у Сутковецькій школі відбувся “День заради миру”, під час якого діти власними руками виготовили різноманітні обереги, малюнки і листи  та передали їх пораненим солдатам до шпиталю.

Пані Наталя пише: “Дякуємо учням Сутковецької школи за чудові малюнки, обереги нашим солдатам. Вчора отримала весняні подарунки. Мені особисто його вручили друзі ПАТРІОТИ – волонтери Андрій Боєчко і Діма Щербачов. Хлопці одними з найперших привітали з весною. Дякую, ДРУЗІ! Такі ж самі підвіски-обереги понесла НАШИМ хлопцям у госпіталь МВС. Вася сором’язливо признався, що бачив такий у КАМАЗа і дуже хотів собі того тризуба. Похвалився, що буде пасувати до його патріотичної футболки, котру теж принесли волонтери. Вручила підвіски-обереги Ветеринару, Максиму ( з Путивльської обл.). До Максима під час моїх відвідин прийшло п’ятеро побратимів-Героїв…  Віддала чергові подарунки. Ваші неперевершені браслети і серця гріють душі і серця нашим славним Воїнам. Ваші картини-обереги нагадують хлопцям про рідні домівки. Де гуляє дітвора, де мама варить борщ. Хлопці приймають подарунки зі сльозами на очах. І майже кожного разу дивуються. Перепитують: – “Це мені? За що?”. Вони сором’язливі і неговіркі. Посилають сотні подяк волонтерам. І майже не нарікають на медперсонал, котрий лічить їх у цьому госпіталі. Мої сонячні друзі – ГЕРОЇ, волонтери, патріоти, дітлашня. Кожен ваш лист і браслетик приносить радість і наближає день видужання НАШИХ ГЕРОЇВ. ДЯКУЮ, ДЯКУЮ, ДЯКУЮ. Дякую дітлашні, котра пише зворушливі листи і робить своїми малими рученятами зворушливі обереги та малює малюнки…”

Джерело: http://ok.ru/group/51946839670909/topic/63451464562045

День заради миру

День заради миру, проведений у Сутковецькій школі 14 лютого, проходив дуже активно. Розпочався виховними заходами на тему “Тероризм у світі” у кожному класі. Після цього, під звуки сигналу “Увага всім” усі спустились до підвального приміщення школи, де директор школи Василь Безвух провів інструктаж щодо поведінки учнів у надзвичайних ситуаціях. Наступним кроком було проведення практичних занять з основ цивільної оборони, а саме: дітей навчали, як надати першу допомогу потерпілому. Завершальним етапом Дня були майстер-класи з виготовлення ляльок-мотанок, фєнічок, валентинок, малюнків та листів солдатам. Готові вироби будуть передані до штабу АТО, звідки поїдуть на передову, а також пораненим солдатам в госпіталі. Слава Україні! Героям слава!

Добра справа на допомогу воїнам-землякам

                Ось i прийшло Рiздво. Вiншування, побажання звучать i по радio, i по телевiзору, а в соцмережах можна прочитати чимало вiршiв, побажань… Та як приємно почути щирi i теплi слова вiтань безпосередньо вiд людини, у живому спiлкуваннi. Ми оточили себе високими тинами, закрилися в гарно обставлених кiмнатах перед телевiзором i нiчого не бажаємо. Не хочемо лишнiй раз вийти на вулицю. Але все ж треба хоч iнколи встати. I знайшлись бажаючi. Майже спонтанно утворився гурт жiнок вiд 35 i …, якi не полiнувалися, а пройшлися по селу з колядою, з гарними вiншуваннями,  щоб звеселити люд християнський, донести в кожну оселю, в кожну родину, що Христос народився. I люди чекали тiєї прекрасної звiстки, щирого, теплого слова, гарної коляди на своєму дворi. Господарi щедро обдаровували колядникiв, бо знали, що грошi пiдуть на добру справу: на допомогу воїнам-землякам, якi захищають нашу рiдну Україну на сходi.

        Добру справу ми продовжили на Маланки: до нас долучився Василько, бо “наша Маланка сама не ходить, нашу Маланку Василько водить”. Жiнки маланкували, а Василько щедро засiвав, бажаючи, щоб в новий рiк краще вродило, як вторiк.

     Останнi походи нашого колективу були найскладнiшi, адже залишилась частина села, де будинки розкиданi i бiля рiчки, i пiд горою, але хотiлося зайти в кожну оселю, поздоровити усiх. Пiснi-щедрiвки лунали бiля кожної хати, незважаючи на погану погоду i болото пiд ногами. Нашими стараннями зiбрано чималу суму, а саме 12 тисяч гривень, яку чесно розподiлимо мiж хлопцями та придбаємо їм необхiднi речi.

Валентина Олiйник,

вчителька української мови та лiтератури

Сутковецької ЗОШ

Різдвяні коляди у Сутківцях стартували!

На фото: Валентина Олійник, Оксана Цмикайло, Ганна Смучок, Іванна Білик

Протягом Різдвяних свят у Сутківцях лунали колядки! Ми з невеликим співочим колективом (склад якого постійно поповнювався) обійшли половину села, співаючи колядки.  Незважаючи на досить холодну погоду 8-го та снігову заметіль 9-го січня ніхто з учасників навіть не подумав скаржитись на це, адже ми не просто колядуємо, а збираєм гроші на допомогу нашим воїнам-землякам із Сутковець та Лисівки, які зараз перебувають   у зоні АТО.  А це – Дуб Роман, Левицький Сергій, Дильовий Ігор, Лабань Роман.  Дуже приємно, що знайшлись небайдужі люди, які підтримали ініціативу колядування і активно включились у виконання задуманого. Це: Валентина Олійник, Оксана Цмикайло, Ганна Смучок, Надія Пастернак, Надія Мирона, Ольга Касприк, Тетяна Бех. Велику допомогу у реалізації задуманого надає й місцева влада на чолі з головою села Олександром Біликом. За два дні нам вдалося зібрати 6650 гривень! Сподіваємось продовжити благородну місію по збору коштів на наступні свята – Святого Василя та Водохреща.

І Сутківці не осторонь

Сьогодні, як ніколи, важлива наша згуртованість, допомога у вирішенні важливих проблем, які є в Україні.

Всі наші погляди прикуті до телеекранів, до газет, всі ми разом хвилюємось за долю наших солдат, які в ці хвилини борються за відновлення кордонів суверенної держави. Приємно констатувати, що в такий важкий час ми, учні та вчителі Сутковецької школи, проявляємо неабияку згуртованість та одностайність, підтримуючи бійців АТО.

Випускник нашої школи Вадим Жарій отримав дуже важке поранення в боях під с. Хрящовате Луганської області. Спочатку він лікувався в Харкові, потім у Києві, а зараз знаходиться у Хмельницькому шпиталі. Йому потрібна ще операція і довгий період реабілітації, тому ми вирішили підтримати Вадима матеріально. В школі оголосили акцію: «Допоможи Вадиму Жарію». Діти не жаліли своїх кишенькових грошей на добру справу, вчителі теж долучилися до благодійності. Всього ми зібрали 2608 гривень і разом з листом передали Вадиму. 

– Вадим, одужуй! Ти справжній герой! Тебе чекають друзі, рідні, односельці, твої вчителі.

А з 22 по 26 вересня в школі пройшли благодійні ярмарки на підтримку наших бійців. Різні смаколики принесли учні та батьки: домашні торти, випічка, консервація, пельмені, бутерброди, яблука, грибочки тощо. Все користувалося попитом. Буквально за дві перерви товар змітали зі столів. Особливо широкий асортимент був на столах п’ятикласників. Кожен покупець майже продирався крізь натовп бажаючих придбати шматок торта чи апетитної піци. Учні 5 класу, хоч їх усього семеро, вибороли першість – вторгували 755 гривень. А шедевром ярмарки став торт у вигляді прапора України з написом: «Ми українці і цим пишаємось» (автор – Ярослав Очкур з 11 класу).

Загалом на ярмарці учні вторгували 3200 гривень. Ми довго думали, як краще розпорядитися цими коштами. І вирішили: придбати найнеобхідніше нашим односельчанам, які сьогодні в АТО. Це Мазур Василь, Дуб Роман, Малярчук Олександр.

На жаль, довіри до різних штабів нема.

А ось надія є. Надія на те, що мирне небо над Україною буде.
І любов є. Любов до України, до її синів і дочок, справжніх патріотів рідної землі.
Наостанок хочу побажати нашим можновладцям мудрості і виваженості. І тоді все буде гаразд і в нас, і в Україні.
Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!

Валентина Олійник,

старший вчитель, вчитель  вищої категорії

української мови та літератури,

Сутковецької ЗОШ І-ІІІ ст.

За матеріалами:  https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1497772150476827&id=100007321696073