Вшанували героя

Жодне слово не може повернути матері сина, але пам’ять про нього зможе хоч на кілька краплин зменшити її біль…

29 серпня 2015 року Роману Лабаню могло б виповнитись 22 роки. Та ворожий снаряд обірвав його життя ще 17 лютого, коли він, молодий лейтенант, командир взводу, забезпечував разом із своїми бійцями «дорогу життя» біля міста Дебальцево.

Романа поховали у рідному селі на кладовищі, а пам’ять про нього за ініціативи місцевої влади, громади села, колективу школи було вирішено увіковічнити. Іменем Романа названо вулицю, на якій він народився і проживав, а на фасаді школи вирішено встановити меморіальну дошку на честь героя.

Саме у день народження Романа подвір’я школи стало багатолюдним. Друзі, однокласники, бойові побратими, школярі, вчителі, рідні прийшли згадати молодого героя, вкотре вшанувати його подвиг.

Урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь лейтенанта Нацгвардії Романа Лабаня розпочався Гімном України, який підхопили всі присутні. Пісня «Мамо, не плач» у виконанні Анастасії Білик розчулила до сліз.

Право відкрити меморіальну дошку було надано однокласникам Романа – Вадиму Касприку та Світлані Личак.

Слова підтримки рідним та шани герою линули з уст сільського голови Олександра Білика, т.в.о. голови райдержадміністрації Андрія Шутяка, командира військової частини полковника Миропольського Івана Леонідовича, бойового побратима лейтенанта Гайдамащука Антона Романовича, священика Володимира.

Найтрепетнішим моментом стало вшанування героя Романа: усі вишикувались у живий ланцюг і віддали шану, приклонившись, цьому мужньому захиснику цілісності і суверенітету нашої України.

Після цього усі присутні пройшли до зали для перегляду відеоролика про Романа. Світлини з екрана ще раз нагадали нам цього світлого юнака, доброзичливого хлопчака, слухняного сина, мужнього воїна, відповідального командира – Лабаня Романа Олеговича.

Після завершення офіційної церемонії відкриття меморіальної дошки священик Володимир освятив дошку і відслужив молебен на могилі Романа.

Від сьогодні Роман буде кожного дня зустрічати і проводжати учнів до рідної школи, а своїм прикладом виховуватиме у їхніх душах мужність, силу, патріотизм, вірність військовій присязі.

Слава герою! Вічна і світла пам’ять.

Валентина Олійник, вчитель української мови та літератури

Сутковецької ЗОШ І-ІІІст.