Сутковецька церква-твердиня

14 жовтня жителі с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області відзначають свято села та храмове свято. Саме у цей день, на свято Покрови Пресвятої Богородиці згідно історичних даних, й була освячена місцева церква, яка має назву Свято-Покровької церкви-фортеці. 

 Вже чимало наукових робіт, досліджень, статей та відгуків було написано про цю архітектурну пам’ятку істориками, науковцями та просто відвідувачами Сутковець. Сьогодні Вашій увазі представляємо нарис учня 8 класу Скаржинецької школи, яку він написав у рамках участі у XVІІІ Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості “Об’єднаймося ж, брати мої”. Робота виконана дуже достойно і посіла І місце на районному та ІІІ місце на обласному етапі конкурсу.

Сутковецька церква-твердиня

 нарис

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть!

Ліна Костенко

Теплий травневий ранок… Шкільний автобус виспівує відпрацьовану мелодію… «Шух-шух-шух», – за склом тягнеться вервечка ранкових автомобілів… Шум, галас, стрімкий потік неприродних звуків…  Дорожній знак «Сутківці  3», різкий поворот ліворуч, кілька хвилин метушні і… якесь раптове блаженство для душі.

Переповнений школярами автобус раптом притих.

– Сутківці – одне з наймальовничіших сіл Поділля. Не обділила його природа унікальним ландшафтом, цілющими джерелами, історичними пам’ятками. До речі, назва села походить від місцевого діалекту «сутки» – вузькі стежки, проходи, – розпочала розповідь наш класний керівник Людмила Олександрівна. Вона корінна сутківчанка. Відчувається, що дуже любить свою маленьку батьківщину.

– Ось ви любите подорожувати. І це схвально. Витрачаєте немалі гроші на таке задоволення. А чи знаєте, що поряд, зовсім близько, збереглися унікальні історично-духовні споруди, відомі на увесь світ? Одна із них – Сутковецька церква-фортеця, до речі, знаходиться під захистом ЮНЕСКО, – продовжила вчителька.

Автобус почав спускатися крутим схилом, а я очима прилип до віконного скла. Пригадалися раптом слова Лесі Українки:

Красо України Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!

• Ось і приїхали, – чиїсь слова вирвали мене з того замилування.

Ми, мов бджоли із вулика, висипались з автобуса. Струмінь свіжого повітря повернув здатність мислити, сприймати, слухати. Велич і строгість храму, до якого було кілька метрів, вразила одразу. А здивувати  мене оригінальною архітектурою важко: щороку в складі «Подолянчика» подорожую Україною, Європою,  в Грузії й Туреччині побував…

• Перед вами – духовна святиня рідного краю,- розпочала екскурсію Юлія.– Можливо, завдяки Божій присутності і благодаті вистояла вона століття.

Я дивлюся на церкву ззовні: звичні круглі бані відсутні, замість вікон бійниці, форма споруди хрестоподібна, фундамент змащено вапняковим розчином… Не така, як ті, які я бачив досі. З якого року? 1476-го? За іншою версією з ХІІІ століття? Велично!!! Разом з усіма заходжу до храму…

Відчуття подиху століть, особлива аура… Насторожуюся в очікуванні  дива…

Якось божественно сприймаються слова екскурсовода… Я ловлю їх і складаю таблицю унікальності сутковецької духовної святині:

• усі стіни були розписані фресками (а я міркую: це ж як треба виконувати реставраційні роботи, щоб знищити такі малярські шедеври…);
• посередині церкви стовп (можливо, не по-сучасному, але ж здогадалися наші предки зменшити тиск будови на стіни…);
• донжон (так звана конструкція «вежа всередині веж». Церкву добудовували боковими апсидами. Явище дійсно унікальне. Схожий донжон є лише у французькому містечку Етамп);
• нечіткість архітектурного стилю (наявні зразки готики й бароко);
• церква-твердиня (на першому поверсі велося богослужіння; другий служив для оборони…).

Юлія продовжує розповідь, а мій погляд блукає серед зірчастого склепіння над головою, серед бійниць-вікон, крізь які пробилося сонячне проміння, і храм став особливо врочистим. Уява малює предків, які тут молилися, дякували Богу і просили миру й життя… Часи змінилися, пройшли століття, а ми знову у храмах благаємо миру на Україні… Історія повторюється…

• Люблять заїжджати до Сутковецької Свято-Покровської церкви туристи, – завершує екскурсію Юлія (до речі, проживає із сім’єю в Хмельницькому, а залюбки проводить екскурсії в Сутківцях, бо тут народилася і виросла, любить отчий поріг).- Тут бувають й іноземці, особливо поляки. Останнім часом навідуються з Дніпропетровщини. Часті гості – байкери й велосипедисти. А ось і духовний наставник сутковецької святині – священник Володимир.

З його слів я дізнався, що у церкві дуже намолені стіни, тому люди

сюди приїжджають, щоб «ізцілитись», бути присутнім на службі Божій.

Незнайомі й місцеві подружні пари беруть шлюб. Церква діюча, багата на духовні традиції.

Після екскурсії я залюбки пройшовся тими «сутками», аби дібратися до руїн Сутковецького замку. Вони дійсно вузькі й круті. Однокласники галасували, спускалися крутими пагорбами, отримували задоволення від незвичної  для них висоти… А мій погляд зачепився за Сутковецьку церкву-твердиню.

Вона непохитно стояла на протилежному пагорбі. Ховала у своїх мурах віковічні таїнства минулого. Воістину духовна святиня рідного краю… Величний свідок віків…

Роботу виконав:

Костянтин Штойко,

учень 8 класу

Скаржинецької ЗОШ І-ІІІ ст.

Керівник: Смаровидло

Людмила Олександрівна

 

Церква Покрову Пресвятої Богородиці у Сутківцях потребує негайного ремонту!

Шановні відвідувачі блогу “Бібліотека для громади”!

У с. Сутківці, що на Хмельниччині є унікальна Покровська церква-фортеця – споруда оборонного зодчества Поділля, нині є діючим храмом і музеєм, який відвідують численні українські й зарубіжні туристи. 

Пам’ятка є витвором будівельного мистецтва XIV–XVIII століть, що не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням в Україні.

Церкві потрібен негайний ремонт!  Усі, хто не байдужий, допоможіть, будь ласка!!!

Детальніше дізнатись про проблеми церкви Ви зможете, перейшовши за посиланням:

Покровська церква (Сутківці): збережімо нашу історію!.