Культура – дзеркало нації

Не існує загальноприйнятого визначення поняття слова «культура». «В широкому розумінні цього слова, — писав видатний український культуролог-емігрант Дмитро Антонович, — культурою вважають все, що має людина чи громада людей не від природи, а вже від власного розуму і власної творчості, як в царині матеріальній, так і духовній, в царині громадського життя, звичаїв та побуту». Під приблизно таким самим кутом зору розглядає культуру і філософ-культуролог Мирослав Попович. Він стверджує: «Культура є простір, в якому проходить людське життя від народження до смерті».

Цілком погоджуюсь з цими висловами, адже наше культурне життя вже починається з колиски і супроводжує нас протягом всього віку. До прикладу, згадаймо наші звичаї та традиції, які починаються від першого купання новонародженого, таїнства хрещення, колискових, весільних обрядів, пісень. Усе те, що притаманне саме нам, те що розкриває нашу сутність та вчить нас бути українцями. Адже без традиції — нема культури, а без культури — нема нації.

9 листопада Україна відзначає Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Цей день об’єднує всіх, хто не уявляє свого життя без музики, живопису, театру, танцю, книги, хто день у день веде величезну просвітницьку роботу.

Сьогодні в Ярмолинецькому районі працюють 35 клубних установ, 28 бібліотек, Ярмолинецька дитяча школа мистецтв, Ярмолинецький історичний музей, Шарівська музична школа. Тут трудяться  люди, завдяки яким жителі району вчаться бачити прекрасне, відчувати неповторність у буденних та звичайних речах.

Яка ж вона – робота культпрацівника? Здавалось би, вона не може бути важкою. Співай собі, видавай книги, навчай дітей малювати, танцювати… Так думає більшість. Яка ж картина насправді? В той час, коли всі відпочивають,  культпрацівники забезпечують цей відпочинок: організовують концерти, круглі столи, вчать музичної грамоти, формують культурологічні компетентності…

Окрема мова про працівників сільських закладів культури. Ще за часів радянської влади дуже часто бібліотекарі та клубні працівники, окрім своєї роботи, були змушені йти сапати «норму» цукрових буряків у колгоспі, на них покладали відповідальність з перепису населення та соціальної роботи. Хоч у теперішній час і немає колгоспів, та все ж і зараз на працівників культури покладається відповідальність за прибирання та утримання пам’ятників, місцевих кладовищ, обкошування, прибирання прилеглих територій. Та й заклад, у якому працюють, прибрано та впорядковано їхніми ж руками…

Великі труднощі переживає зараз українська культура в зв’язку з пандемією COVID-19. Карантинні обмеження ускладнили роботу багатьох закладів культури, які були змушені частину роботи перевести в онлайн-режим та запровадити нові форми роботи такі як, віртуальні виставки та презентації, он-лайн конкурси, театральні читки п’єс та інше. Як результат, усій культурній спільноті довелося шукати можливостей щодо виходу з посткарантинної кризи, яка, на жаль досі триває, адже коронавірусна хвороба зачіпає життя і здоров’я  ще більшої кількості українців, ніж це було навесні 2020 року…

Попри всі труднощі та негаразди, саме завдяки справжнім подвижникам своєї справи, культура Ярмолинеччини, як галузь, розвивається, збагачується новими іменами, цікавими формами роботи. Вагомий внесок у відродження національної культури вносять аматорські об’єднання, зберігають і передають від покоління до покоління історичну пам’ять народу працівники музичних шкіл, клубів, музеїв, бібліотек.

Символічно, що в цей день ми святкуємо ще й День української писемності та мови, адже ці два свята дуже взаємопов’язані. Бо мова – це те, що лежить на поверхні буття людини в культурі.  

В цей чудовий день завжди з вдячністю згадуємо про наших наставників та ветеранів і зичимо їм добра, здоров’я, благополуччя та мирного неба.

Колегам, аматорам, всім, хто дарує іншим радість, навчає любити свій рідний край, свою пісню, несе культуру до кожної душі, примножує велич Ярмолинеччини, звеличуючи рідну Україну, бажаємо творчої наснаги, натхнення, здійснення життєвих планів, нових здобутків, завзяття, щирих посмішок та вдячних аплодисментів. Зичимо Вам нових мистецьких перемог, успішної реалізації творчих ініціатив і нових культурних проєктів.

Колектив художньої самодіяльності Сутковецького СБК “Сутковецькі молодички”

Топ-10 “Най” Сутковець: Найвідданіші Україні

Сьогодні Україна переживає непрості часи. Не закінчується війна на Сході країни, продовжують гинути наші захисники – цвіт нації, молоді, мужні, завзяті, незламні та готові власними життями боронити наш мир і спокій. Такі різні долі, але об’єднані в одну єдину долю воїнів АТО. Об’єднані любов’ю до Батьківщини, боротьбою за цілісність і незалежність України, за наше щасливе майбутнє…

• 17 лютого 2015 року страшна звістка прилетіла й до наших Сутковець: у бою під Дебальцево героїчно загинув наш земляк Роман Лабань. Усього двадцять один рік, йому було ще жити й жити… Час іде, але біль від втрати не вщухає. Ми пам’ятаєм та сумуєм…

Напередодні Дня захисника України, від імені усієї громади села Сутківці, хочемо подякувати батькам Романа Олегу Миколайовичу та Галині Іванівній Лабаням за сина.

Дякуємо нашим захисникам, які з честю виконують свій конституційний обов’язок, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Вони довели, що є достойними нащадками українського козацтва. Щиро зичимо їм міцного здоров’я, незламного духу та мирного неба!

Вшануймо загиблих та пам’ятаймо про живих:

Лабань Роман Олегович

Дуб Роман Віталійович

Жарій Вадим Валерійович

Дильовий Ігор Миколайович

Левицький Сергій Сергійович

Перхайло Павло Олександрович

Войціх Сергій Володимирович

Малярчук Олександр Володимирович

Гринишен Володимир Володимирович

Очкур Григорій Степанович (помер у 2019 р.)

Присяжнюк Ігор Анатолійович

Богдан Ігор Петрович

Сторожук Сергій Володимирович

Чорний Сергій Устимович

Дронів Юрій Петрович

Хвостач Ігор Миколайович

Яструб Олександр Михайлович

Касприк Вадим Вікторович

Чорний Олександр Борисович

Побережна Ганна Леонтіївна

Топ-10 “Най” Сутковець: Наймужніші

Є сторінки в історії нашого народу, які важко згадувати, але й неможливо забути. Особливо це стосується подій, де втрачаються життя і калічаться людські долі. Мова піде про війну в Афганістані (1979-1989 рр.), як одну з трагічних сторінок в історії України.

Хто ж вони, воїни-афганці? Фактично це молоді хлопці, відірвані від рідних та близьких, які йшли служити до лав Радянської армії, а потрапивши до Афганістану, ризикували своїм здоров’ям і життям, виконуючи військовий обов’язок. А вдома за них молились і сивіли матері. Кожна з них чекала свого сина додому… Та не всім судилося повернутися живим та неушкодженим…

Не оминула така участь і наших односельчан. В шанобі хиляємо голови перед пам’яттю нашого односельчанина Побережного Михайла Андрійовича, який загинув у Афганській війні.

Щиро дякуємо тим, хто повернувся: Бех Сергій Степанович, Бех Анатолій Іванович, Присяжнюк Анатолій Миколайович, Овчарук Віктор Миколайович.

Детальніше про сутківчан, які брали участь у афганській війні, читайте у розділі сайту “Воїни-афганці” (натисніть на посилання)

Побережний Михайло Андрійович (1960-1986)

Топ-10 “Най” Сутковець: найстарший та наймолодший у селі

Правду кажуть люди: “Життя прожити – не ниву прейти”. Не простий шлях пройшла наша найстарша жителька села Чорна Марія Полікарпівна, якій 11 лютого 2021 року виповниться 100 років! Усе її життя було пов’язане з рідним селом. Всього було: пережила і голод, і війну. Окрім важкої роботи у колгоспі, ще й чималеньке господарство та діти були теж на її руки, адже чоловік Іван мав інвалідність… Напевно, саме оті труднощі у житті, й загартували цю жінку, і тому їй вдалося дожити до таких років.

Напередодні Дня села Сутківці, від імені всієї громади щиро вітаємо Марію Полікарпівну зі святом! Бажаємо їй міцного здоров’я, спокійних буднів та турботи!

Також у нас є Наймолодший житель села, який народився 20 серпня 2020 року у сім’ї Сніжани та Олексія Бабінських – це Бабінський Артем Олексійович. Щиро вітаємо Артемчика з його першим Днем села Сутківці, бажаємо йому рости здоровим, щасливим і життєрадісним!

Топ-10 “Най” Сутковець: Найпрацьовитіші в селі

Кого ж ми можемо назвати найпрацьовитішими у селі?.. Ви скажете, усі українці роботящі, кожен селянин піклується про врожай, і пахне йому рідна земля важким потом і працею. Бо така селянська доля: орати, садити, збирати і зберігати урожай, трудитися від зорі до зорі. Тому мова піде про тих людей, які працюють з головним ресурсом села – землею.

З історичних джерел відомо, що в минулому землі Сутковець належали пані Залецькій, орендатором земель був пан Шільман. На річці Ушиці знаходилося 5 водяних млинів, які так само належали панові. Усе населення працювало на пана і нещадно експлуатувалося. А вже після ІІ світової війни село Сутківці стало господарським центром колгоспу ім. Жданова, до якого ввійшло три населених пункти – с. Лисівка, с. Сутківці та частина Ярмолинець. Головним напрямком діяльності господарства стала відгодівля свиней. Детальніше про історію села Сутківці читайте у розділі сайту “Історія Сутковець”

На сьогоднішній день, на території села Сутківці землю орендують та обробляють такі підприємства та господарства:

• СФГ “Березина” – керівник Слободян Анатолій Дмитрович
• СФГ “Орбіта” – керівник Шматлай Василь Миколайович
• СФГ “Оберіг” – керівник Кожен Микола Михайлович
• СФГ “Жолоби” – керівник Королівський Віталій Іванович
• ПП “Агрофірма “Золотий колос”” – керівник Королівський Іван Дмитрович
• ПП “Берегиня – Нова” – керівник Долина Михайло Олександрович
• СФГ “Вікторія – Л” – керівник Побережний Леонтій Іванович
• СТОВ “Берегиня” – керівник Паращин Микола Петрович
• ТОВ “Агрохолдинг 2012” – керівник Герега Олександр Володимирович

Найбільшу частину розпайованих земель Сутковець орендує та обробляє ПП “Аграрна компанія – 2004” – керівник Лабазюк Петро Петрович. На території села усе ще працюють зерновий тік, машинно-тракторний парк, контора. Загалом тут працевлаштовані сімдесят п’ять місцевих жителів, які обробляють землю та її продукти, працюючи агрономами, комбайнерами, трактористами, водіями та й простими робочими. Їх праця важка, дуже часто без вихідних, адже урожай потрібно садити і збирати, коли цього дозволяє погода. Саме ці люди і є “найпрацьовитішими”, адже завдяки їм ми і маємо те, що найважливіше для людського існування – хліб на столі.

Є така народна мудрість “З землі вийшли – в землю підемо”. Так і є. Земля для українця більше, ніж земля. Бо якщо подивитися наш фолькльор, послухати примовки, пов’язані з землею, то стає зрозумілим, що земля для українця є найбільшим надбанням.